Підвищення податків і тотальний контроль: які виклики у дніпровського бізнесу на третьому році війни

Про це Vidomo.media розповів відомий економічний експерт, аудитор Михайло Крапивко.

На його думку, у роки війни дніпропетровський бізнес більш вільним не став.

"Тепер він більш ризикований через постійні розмови про підвищення податків, повернення повного контролю, відсутність деякої свободи дій. Плюс великий дефіцит кваліфікованого персоналу. І немає впевненості, що персонал буди робити далі. Тому не бачу зараз великих можливостей для розвитку та збільшення бізнес-активності", – зазначає він.

Крапивко впевнений, що повернувся на довоєнний рівень й контроль з боку податкової. А політики своїми розмовами, проєктами та законами здійснюють тиск. І більше зростає тиск на податкову, ніж з боку самої податкової.

"Мінфін постійно тисне на податкову по виконанню плану. Податкова намагається домовитися з платниками. Але це не основний фактор. Основний фактор – це персонал та ризики, пов’язані з девальвацією національної валюти", – розповів Михайло Крапивко.

Він підкреслює, що як завжди, найбільш вразливим є мікро та малий бізнес: у нього менше за всіх інструментів для захисту. Великий бізнес себе захищає – у нього є важелі й політичного впливу, є й кошти. А у малого та мікробізнесу немає ресурсів навіть на те, щоб виконати те, що дозволить щось зберегти. Наприклад, для отримання броні малим підприємствам, які займаються оборонними питаннями, потрібно знайти ресурси щоб обійти обласну воєнну адміністрацію, міністерство економіки, ТЦК. Для цього потрібні люди, які можуть це робити. У великого бізнесу можливості для цього необмежені – є люди, гроші, можливості вийти напряму на ОВА та міністерство. А у малого і мікробізнесу таких можливостей немає. Навіть виділити людину, яка б займалася тільки цим.

"Думаю, це робиться не для того, щоб у когось щось віджати та комусь віддати. Просто влада та виконавчі органи не можуть оцінити ризики своїх дій та їх наслідки. Не можуть правильно спланувати. Вони націлені на конкретні показники планів. І не здійснюють цей аналіз – яка дія до чого приведе", – зазначає аудитор.

Він вважає, що, перш за все, це потрібні здійснювати законотворці, міністерства та Кабмін, коли вони випускають якійсь акт чи прописують будь-який порядок. Вони повинні це враховувати та аналізувати – але цього не робиться. Бо ми це бачимо по якості нормативної "продукції".

Зараз всі підприємства – від малих до великих – стурбовані відсутністю кваліфікованого персоналу. Вони вже готові й платити більше, і робити все легально – в тому числі страхувати. Але персоналу немає. Тому що багатьох лякає загроза військового обліку, відсутність бронювання. На бронювання потрібно проводити щорічно. Людина повинна йти до ТЦК, а ТЦК не враховує його заброньованим, доки не прийшла броня. А у ТЦК – план по постачанню.

"Будь-яку проблему реально локалізувати, убрати або зменшити ризики. Але для цього повинна працювати державна влада", – акцентує Михайло Крапивко.

Він впевнений, що в чомусь бізнесу краще на Дніпропетровщині, у чомусь ­– в інших регіонах. Наш регіон більш прискіпливий з точки зору податкового законодавства та його виконання. І те, що в інших регіонах може якось пройти непомітно, на Дніпропетровщині помічають.

"На Дніпропетровщині з’явилися та з’являються багато релокованих підприємств. Виникають та легалізуються ФОП переселенців з інших регіонів. Багато з них має власну ідеологію бізнесу. І вони пробують тут застосувати власні підходи, досвід та навички – але виходить не завжди", – додає аудитор.

Тоді переміщений бізнес розуміє, що повинен вписуватися в місцеві умови, іншого шляху немає. Потрібно асимілюватися. І вони розуміють, що наш регіон не дуже терпить незаконне підприємництво.