Мати загиблого героя з Дніпропетровщини просить присвоїти сину звання Героя України

4 червня 2025 року оприлюднено петицію Каріни Гулиди, яка звертається до Президента України з проханням посмертно присвоїти звання Героя України військовослужбовцю Збройних Сил України Харченку Ярославу Станіславовичу. На сьогодні зібрано 6334 з 25000 підписів, а до кінця збору залишилося 52 дні, передає "Відомо".

Ярослав Харченко народився 28 травня 2003 року в селищі Петриківка Дніпропетровської області.

Дитинство й юність він провів у селі Могилів. Вчився у місцевій школі, був активним, життєрадісним, завжди оточений друзями. Ярослав любив футбол, брав участь у змаганнях, підтримував командний дух і ніколи не залишав товариша у біді. Його всі знали як сильного, веселого й щирого хлопця з добрим серцем.

Після школи Ярослав вступив до Дніпровського Університету Митної справи та фінансів на факультет "Правоохоронна діяльность". Закінчив навчання й певний час працював у цивільному житті на посаді комірника в ТЦ "Епіцентр". Проте душа хлопця шукала більшого. Він завжди мріяв бути корисним своїй країні, відчував відповідальність за майбутнє.

У 21 рік Ярослав зробив свій вибір – став добровольцем. Пройшов випробувальний тиждень у складі 3-ї окремої штурмової бригади й вирішив залишитися у війську. Навчання, тренування – і вже зовсім скоро він був у складі 1-го штурмового батальйону 3 ОШБр. Побратими цінували його за активність, сміливість, бажання вчитися й допомагати іншим.

З часом Ярослав закінчив курси санітарів-стрільців і неодноразово рятував життя своїм побратимам на полі бою, ризикуючи своїм. Отримав поранення. Після госпіталя одразу повернувся до своєї бригади.Згодом підвищив свій рівень – став молодшим сержантом на посаді командира відділення.

Попереду були великі плани, він мріяв побачити рідних, адже дуже чекав відпустку на свій день народження.

Та 20 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання, Ярослав загинув. Йому був лише 21 рік. На свій день народження, 28 травня, він повернувся додому на щиті.

"Підписи дуже повільно ідуть, а дорогоцінний час спливає, нажаль, більшість не може усвідомити біль втрати і повагу до захисників, які щодня віддають своє здоров'я і життя за нас!!! Це просто крик душі", – звертається до усіх небайдужих мати військового.

Підписати петицію можна за посиланням.