Голова Грушівської ОТГ Сергій Мариненко: про обстріли, воду, кадровий голод і знесення дамб

Грушівська ОТГ — громада на Криворіжжі, яка перебуває доволі близько від ворога і регулярно страждає від обстрілів. Через безпекові питання розмова з керівником громади Сергієм Мариненком відбулася в іншому населеному пункті. Він розповів "Відомо" про найнагальніші проблеми і про те, як живе громада в сучасних умовах під час війни.

- Сергію Володимировичу, у березні цього року вашу громаду включили до переліку зон бойових дій. Що це змінило для громади і наскільки дістає зараз ворог?

- Ну по обстрілах якби нічого сильно не змінилося, періодично прилітають до нас дрони, артилерійські снаряди, розвідники літають постійно.

Після віднесення громади до зони, наближеної до бойових дій, виділяються кошти з держбюджету для громад, які перебувають у цій зоні. Цьогоріч нам 5 мільйонів 800 тисяч гривень виділили згідно списку витрачених коштів. Поділили по селах для потреб місцевих жителів.

- А які населені пункти найбільше потерпали від обстрілів?

- Під обстріли дронами та артобстріл потрапляли Грушівка та Токівське.

- На початку війни Грушівка та громада опинилися неподалік фронту. Чи пам'ятаєте ви перший день війни, і що робили у першу чергу, аби заспокоїти місцевих мешканців та уникнути паніки?

- У нас паніки не було. У нас перші дні війни всі були згуртовані, діяли чітко та злагоджено. У нас є дамба, і була небезпека, що ворог там намагатиметься пройти чи проїхати. Ми налагодили чергування на в”їзд і ви”їзд з дамби. Також було чергування на залізничному мосту. Хтось "коктейлі молотова" робив. Жінки варили їсти. Були одним цілим, все було під контролем.

- Це все були місцеві жителі?

- Так, це місцеві. Вони також стояли на в'їздах до населених пунктів — просто чергували. А згодом вже військові почали проходити повз нас і місцеві їм допомагали. Ми їх годували, виділили з бюджету кошти — купували продукти, варили у школах.

- Тривалий час Грушівська громада була у червоній зоні через постійні обстріли росіян. Чи змінилася ситуація після того, як ЗСУ відігнали ворога з частини Херсонської області, наближеної до територіальної громади?

- Ну у нас особливо нічого не змінилося. Вони відігнали ворога з нашого берега. А на тій стороні Дніпра вони як зайшли, так зараз там і перебувають. До них доволі близько. Тож звідти і дрони, і артилерія іноді до нас дістає.

- На початку повномасштабного вторгнення люди залишали власні домівки та вивозили дітей. Яка ситуація була із цим у Грушівській громаді, чи багато місцевих виїхали, чи повернулися назад? Чи є у вашій громаді внутрішньо приміщенні особи? І якщо так, то чи надається їм якась допомога на рівні громади?

- Спочатку виїхали — в основному родини, де були діти. Мами з дітьми. З хлопців і чоловіків небагато виїхало. Більше жителів виїхало, коли почалися обстріли в районі Нововоронцовки. Хоча, велика кількість людей потім повернулася.

Що стосується ВПО, так, є в нас зараз 800 переселенців, зареєстрованих офіційно. Проживає чоловік десь 200. Ми приймали усіх, хто до нас приїздив. У нас були готові школи для прийому вимушених переселенців. Але заїжджали не масово, а родина — дві. Ми їх розселяли по домівках, які у нас були порожніми на той час. Забезпечували людей постільною білизною, засобами гігієни, ліжками, теплими речами та продуктами харчування.

- Чи можливо оцінити наразі масштаби руйнувань після ворожих обстрілів? Чи вдалося вже відновити щось, адже навіть наша зустріч була перенесена у більш безпечне місце?

- Слава Богу, руйнувань було не дуже багато. Більшість вже відновилися за власний кошт, та завдяки допомозі з бюджету громади. Сильно пошкодженими у нас були чотири будинки, а інші — це, в основному, вибиті двері і вікна, понівечені паркани. У нас є комісія, яка виїжджає на місце, складає відповідні документи, та рахує збитки. Є ті, хто подався на державну програму єВідновлення. Якщо не хочуть подаватися на єВідновлення, бо говорять довго чекати, пишуть подання на сесію. Ми, згідно відповідної програми, розглядаємо та виділяємо кошти. Від чотирьох тисяч найменше, і аж було до 50 тисяч гривень максимум.

- Як підрив Каховської ГЕС відобразився на житті Грушівської громади, яка ситуація наразі з водою та як вирішується це питання?

- У нас було дуже погано з водою, як з питною, так і з технічною. Як це не абсурдно буде звучати, але у нас головне — це технічна вода, тому що у нас люди живуть з городів. І у той рік дуже-дуже катастрофічно було з водою. В усіх майже все пропало. Потім почали люди бити свердловини, хто міг собі дозволити.

Криворізька РВА нам дуже допомогла з підвозом технічної води залізницею. Надали водовозку нову, і дві від небайдужих господарств, які надали свої старі молоковози, і ми почали одразу завозити воду. Було багато завезено бутильованої питної води. Місцеві жителі власноруч розвантажували.

Проблема з технічною водою на сьогодні, на жаль, так і залишається невирішеною.

- А зараз, крім свердловин, яка ситуація з питною водою?

- Питна вода у нас від КПВП (Державне підприємство "Кривбаспромводопостачання"), стоїть станція, яка роздає воду, централізовано на Грушівку, Токівське, Гранітне, Усть-Каменку. Коли вода з Каховського водосховища пішла, то ті водойми, які раніше були річками, повідкривалися, і КПВП протягнуло там водогін і зараз подають населенню централізовано воду.

- Окрім проблем із водопостачанням та періодичних обстрілів, які ще є нагальні гострі проблеми у громади і у вас, як голови?

- Дороги у нас — це дуже таке питання болюче. Особливо дорога Грушівка-Апостолове. Зараз основна маса коштів йде на дороги у районах, які межують з Донеччиною і т.і. А у нас просто небезпечна дорога. Але її треба лагодити.

- Нещодавно стало відомо, що Всесвітній фонд природи розпочинає новий проєкт у Дніпропетровській області — підготовку до демонтажу двох застарілих перешкод на річці Кам'янка. Ці штучні бар'єри, зведені ще у 1960-70-х роках, перешкоджають вільній течії річки поблизу села Вільний Запорожець у вашій громаді. Чи координується цей проект з громадою?

- Так, ми проводили сесії по цій темі, ухвалювали рішення. Ось нещодавно підписали меморандум про співпрацю з цим фондом, який буде це робити. Там треба ці греблі знести, тому що нижче течією — там вже дуже мілко. Вода затримується, і риба гине. А ще й влітку, там дуже мало спрісненої води. Тому ми співпрацюємо з фондом. Те, що вони нам розказують, ми все виконуємо — як це правильно, по закону.

- Вже відомо, коли розпочнуться роботи?

- Ні, ще немає дати початку робіт. Ми меморандум підписали, вони зараз про виділення коштів домовляються. Проводять тендер з визначення фірми, яка буде проводити ці роботи. Тобто чекаємо.

- Чи є у громади взаємодія з Дніпропетровською обласною військовою адміністрацією та Криворізькою районною військовою адміністрацією, чи надається допомога якась? І чи вистачає цієї допомоги громаді?

- Ми отримуємо допомогу з початку війни. Дуже допомагала нам Криворізька районна військова адміністрація продуктами. Нам тоді не на все вистачало, то ми часто їздили, брали. І після підриву Каховської ГЕС допомагали з водою, про що я вже казав. Допомога і зараз на різних рівнях надається. Областна та районна адміністрації надали нам дали водовози, ємності, дали екскаватор, ми його дуже давно просили. У нас тривають ремонти по заміні водної мережі. Та і на випадок аварійних ситуацій він потрібен. Тобто питань до обласної і районної влади немає. Велика їм подяка за допомогу.

- Ваша громада бере участь у програмі "Пліч-о-пліч" із взаємодією з іншими областями України. З ким ви кооперуєтеся і чого чекаєте від такої співпраці?

- У нас партнери це Крупець — це об'єднана теж громада у Рівненській області. Ось буквально тиждень назад у нас повернулися 20 дітей з відпочинку там. Це діти учасників бойових дій, сироти. Діти там відпочивали 10 днів. Ходили на екскурсії, їм сподобалось. З головою цієї громади ми постійно на зв'язку, вони забезпечили їм проживання, харчування, екскурсії. Готові співпрацювати з нами у різних проєктах. У нас підписаний меморандум про співпрацю з ними.

- Ви взагалі схожі з Крупецькою громадою? Я спілкувалася з іншими громадами, хто також бере участь у програмі "Пліч-о-пліч", і всі зійшлися, що громади для співпраці підібрані схожі.

- Так, там до ОТГ входять більше населених пунктів, але за чисельністю населення ми фактично однакові. Гарні люди, приємне керівництво.

- Багато громад Дніпропетровщини залучені до міжнародних проектів. Чи ведеться така робота у вас зараз?

- Одна з наших проблем — це кадровий голод. У нас одна людина, якій вже понад 60 років, займається цією інвестиційною діяльністю. Загалом залучаємо фонди, підписали меморандуми, будуть свердловини бурити у селі Токівське. По продуктових питаннях ми працювали з фондами, всіх і не згадаєш. Возили нам також одяг. А зараз продуктових наборів немає, а платиться допомога із розрахунку 1500 грн на людину.

Крім того, за рахунок фондів і допомоги адміністрацій у нас велика контейнерна станція очистки на 4 куби на годину. А є ще малі, по 500 літрів, у Токівському, Червоному Тіку, Грушівці — там вони стоять в амбулаторії і школах. Ми ставили у школах, хоча діти по цих населених пунктах навчаються онлайн. Наші жителі набирають воду з цих станцій безкоштовно. Аналізи на придатність робимо постійно.

- Зараз усі міста, селища, громади надають допомогу ЗСУ. Чи допомагає Грушівська громада нашим захисникам і як це відбувається, якщо так?

- В основному, якщо це не наші жителі, то ми їм допомагаємо за поданням. Ті ж будівельні матеріали, електроніку. Ми їм купуємо, навіть дрони купили на 700 тисяч.

Що стосується наших хлопців, то теж програму спеціальну на сесії прийняли, допомога комунальна у нас. Кожній родині, де хлопець служить, ми виділяємо на оплату комунальних послуг. Поранення до 20 тисяч. І до 20 тисяч, якщо щось треба з амуніції. І не дай Бог, коли це на поховання. На пам'ятники теж частково покриваємо вартість.

- Розкажіть трішки про себе та чому обрали політичний шлях?

- Я загалом господарник, як кажуть. У 2010 році почав свій шлях, у 2015-му балотувався на виборах, але не пройшов. У 2020-му році вдалося. Ну, подобається мені ця робота, дуже подобається спілкування з людьми, щось корисне зробити. З депутатами, правда… Ну є в цій каденції такі, які не дуже хочуть цим займатися.

Ну от у нас є підприємці, які надавали транспортні засоби, коли ми їздили і забирали по 30-40 тонн гуманітарки, пакети, коробки. І вони постійно транспорт надають. І ту ж ділянку проблемної дороги, про яку я казав, уже четвертий чи п'ятий раз засипають шлаком. І ПВФ "Агроцентр" — керуючий дуже часто допомагає нам усім, чим може. Дає свою цистерну з водою. Тобто є такі депутати, які працюють на громаду, але є й такі, які замість допомоги постійно якісь кляузи пишуть.

- Якою ви бачите громаду після перемоги? Чи є в неї інвестиційний потенціал?

- У нас дуже великих виробництв немає, містоутоворюючих підприємств теж. У нас є кар'єри гранітні, далеко відомі за межами нашої країни. І у нас є місця, та ж сама річка Кам'янка, там водоспад є. Туристична направленість може бути, є земельні ділянки, які можна виділити.

Перед війною, до нас заїжджали хлопці, хотіли виробництво зробити. Але почалося війна, і на цьому закінчилося. Ми хотіли земельну ділянку виділити. Щоб щось з нуля збудувати. Той же самий кар'єр, наприклад, щебеневий, у нас один такий є. А щебінь дуже потрібен для будівництва тих же доріг. Це актуально.

В основному податки йдуть із землі. Фермери, невеликі підприємства, одноосібники складають 90%, і власних надходжень від податків в нас небагато. Ми дотаційні. Стараємося, звісно. Аудит земельний зробили, вже нам трошки легше було. А через кадровий голод у нас немає навіть землевпорядника, як це не абсурдно звучить, і юриста немає. Десь дівчат прошу допомогти, робимо все на мінімалках, а щоб так людина сіла і цілий день цим займалася — немає такого. Коли злі язики кажуть про "страшні зарплати" у сільраді, щось черги працювати, на вулиці я не бачу.

Був період, коли у нас навіть комунальника не було. Зараз з’явився. Шість ставок у нас вільних, у тому числі у соцвідділі, у службі в справах дітей тощо. Хоча саме служба у справах дітей у нас дуже гарна — у районі мабуть на другому місці після Кривого Рогу. Так що, в принципі, з дітками теж у нас, слава Богу, робота ведеться.