Богдан Сірик: у 17-ї окремої важкої механізованої бригади багато трофеїв, які сьогодні працюють проти ворога

Богдан Сірик — начальник відділення рекрутингу 17-ї окремої важкої механізованої бригади імені Костянтина Пестушка. Бригада приймає участь у бойових діях з перших хвилин війни на таких напрямках як Донеччина, Бахмут, Соледар, Луганщина, Херсонський напрямок — всюди, де тривали запеклі бої, воїни славетної бригади з Дніпропетровщини були у самому пеклі, даючи відсіч ворогу. Сьогодні Богдан опікується рекрутингом у бригаді, передаючи свій досвід новобранцям і готуючи їх до майбутніх випробувань на полі бою. В інтерв’ю "Відомо" він розповів про сьогодення бригади, бойовий дух і як вона змінилася за час війни.

- Ваша бригада зробила дуже великий внесок у захист країни в перші місяці повномасштабного вторгнення. Харківщина, Луганщина та інші напрямки. Якою була атмосфера у бригаді тоді, як швидко вдалося акумулювати всі можливості для протидії ворогу?

- Почнемо з того, що наша 17 окрема важка механізована бригада, і я вже в її складі, перебували тоді на Донеччині і виконували бойові завдання за призначенням на лінії зіткнення. Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми були саме там, а згодом вже брали участь у Херсонській операції. Нам було визначено певний термін, за який ми мали закінчити операцію, але ми цей термін перевиконали — зробили це набагато швидше, ніж очікувало навіть вище командування. Тобто бригада на Херсонській операції показала свою бойову міць, показала бойове злагодження, і показала свою готовність виконувати бойові завдання у стислі терміни.

- Ваша ж бригада не була переміщена на Херсонщину?

- По всій лінії були розтягнуті окремі підрозділи бригади. За всі підрозділи я не готовий відповісти, я готовий відповісти за ті підрозділи, які знаю, де я був. Відповідно, наші підрозділи були задіяні і на Донецькому напрямку, і частково на Луганському напрямку. Також в свою чергу, відповідно, бригада приймала участь у Херсонській операції.

- Знаю, що бригада брала активну участь в АТО/ООС ще з 2014 року. Чи багато в бригаді бійців, які отримали бойовий досвід ще у ті часи і чи був наплив добровольців у перші дні з числа тих, хто служив у бригаді раніше?

- Багато хто з особового складу з 2014 року по 2022 рік постійно перебували у складі бригади та виконували бойові завдання, коли не було ще повномасштабного вторгнення. А коли почалася повномасштабна війна, максимальна кількість із тих, хто був з 2014 року, повернулися в бригаду та почали виконувати свій бойовий обов'язок. Основна частина — це були доволі молоді хлопці, які вже мали бойовий досвід, і в яких була на той час потреба у бригаді.

- На порозі 20-річчя з дня заснування у бригади були Бахмут і Соледар. Чим запам’яталася оборона цих міст, де було найскладніше?

Ці два міста порівнювати в жодному разі не можна. Оборона міст була виконана успішно бригадою, але під час оборони даних міст вже застосовувалася новітня війна, новітні правила війни. Тобто, FPV-дрони, скиди і тому подібне. До нових правил війни бригада досить швидко адаптувалася та, так би мовити, була на той час передовою. І зараз постійно вдосконалює навички, щоб гідно протистояти ворогу.

- У вашій бригаді пліч-о-пліч воюють як молоді бійці, так і досвідчені. Як професійні військові, так і колишні банкіри, водії, представники мирних професій. Які заходи здійснюються у бригаді для злагодження і встановлення побратимських відносин?

- В нашій бригаді завжди був визначений термін адаптаційного перебування будь-якого військовослужбовця. Ніхто ніколи нікого не ділив на якісь певні категорії, соціальні категорії, чи категорії, що, наприклад, хтось є цивільний, а хтось воює ще з 2014 року. Оскільки бригада — це одна велика сім'я, а кожен підрозділ — це маленька сім'я. Це є весь організм, який функціонує, тому жодного розділення в нас немає. Всі підтримують один одного і працюють злагоджено.

- Взагалі, навчання новобранців і вишкіл — на що у першу чергу роблять у вашій бригаді ставку під час навчання мобілізованих?

- Враховуючи масштаби бригади, ми маємо власних взводних інструкторів, які проходили навчання за кордоном, які неодноразово проводили навчання, які володіють усіма видами озброєння та техніки, які є на озброєні частини. І відповідно усі ці бойові навички передаються новобранцям. Плюс ще у вишкілі є навчання мобілізованих. Робиться певний акцент на адаптаційний період, який займає від двох тижнів у бригаді, для того, аби люди знайшли між собою спільну мову. Так би мовити — бригадне злагодження.

- Питання технічного оснащення для механізованих бригад дуже важливе. Захід нам допомагає, чи опановують у бригаді нові зразки техніки чи зброї, яка надходить від партнерів. Наскільки вона ефективніша за ту, якою користувалися до війни чи на початку війни?

- В основній своїй масі новітнє озброєння поступає до бригади доволі часто. Також планується, повний перехід на новітні зразки, які передають нам наші партнери. Це новітнє озброєння, починаючи від стрілецької зброї і закінчуючи безпосередньо новітніми зразками важкої військової техніки.

- Наскільки швидко опановуєте нові зразки зброї?

- Хлопці швидко вчаться. Як я вже і казав, їх навчають інструктори. Інструктори з бойовим досвідом, та проходили навчання за кордоном.

- Коли мова заходить про 17 окрему важку механізовану бригаду, всі кажуть — елітна, найбільш відома. Наприклад на Дніпропетровщині не тільки у Кривому Розі, а й в області загалом вона знаменита, як, наприклад 25 десантна чи 93 Холодний Яр. Чи відчуваєте ви якесь особливе ставлення до бригади?

- На даний час ці бригади що ви назвали, вони виконують різні завдання за призначенням. Але перебуваючи у 17-тій бригаді, я помітив, що у кожного з нас присутнє якесь маленьке, так би мовити, доповнення і впевненість у собі, що ти являєшся системою, що ти є важливим гвинтиком у великому організмі, у даному колективі.

- Допомога місцевої чи обласної влади, волонтерів. Наскільки вам реально допомагають і чи задоволені ви рівнем комунікації з громадою?

- Рівень комунікації з громадою знаходиться на високому рівні. Особливо нам допомагають мешканці Кривого Рогу, Рада оборони Кривого Рогу та ГО "Набат Кривий Ріг". Починаючи від простого спорядження, різного одягу і тому подібне. Закінчуючи автомобільною технікою, FPV-дронами. Наразі їхній вклад настільки великий, що я його не готовий навіть оцінити.

- Механізована бригада асоціюється з чисто чоловічим фактором. Чи багато у бригаді жінок?

- У бригаді жінок дуже багато, починаючи з кухарів, закінчуючи бойовими медиками. Жінка в армії — це людина, це військовослужбовець, який виконує завдання на рівні з чоловіками. Є жінки, які безпосередньо виконують бойові задачі на лінії бойового зіткнення. Є жінки, які виконують на другій лінії, є, які виконують завдання у тилу. Їхній внесок у бригаді та й взагалі у ЗСУ — він неоціненний. У нашій бригаді гендерна рівність. Кількість жінок-військовослужбовиць у 17-ій важкій механізованій бригаді у відсотковому рівні я, на жаль, не назву, але скажу, що це дуже велика кількість.

- Чоловіки якось опікуються жінками? Чи ставляться до них по особливому?

- Звичайно, так! Звичайно ми опікуємось! Це все одно ж жінка. Ми розуміємо, що як і у цивільному житті, так і в армії. Жінка — це є жінка. До неї треба десь посміхнутися, десь підтримати. Тож, так би мовити, ніхто не залишається без уваги.

- Зараз кожна бригада створює в себе підрозділи операторів дронів. У 17-й теж є підрозділ ББС. Можна докладніше про нього?

- Почнемо з того, що у кожному структурному підрозділі 17-ї важкої механізованої бригади є підрозділи безпілотних систем. Починаючи з механізованих батальйонів, стрілецьких батальйонів, танкових батальйонів і тому подібне. У кожному є підрозділ, який займається безпілотними системами. Також є і сам батальйон безпілотних систем, в якому знаходяться військовослужбовці, офіцери, солдати, сержанти, які проходили навчання як і з нашими інструкторами так і з західними, мають колосальний великий бойовий досвід, який допомагає у захисті Батьківщини та знищенні ворога.

- Яких фахівців бригада сьогодні потребує найбільше і як займається рекрутингом?

- Рекрутинг бригади зараз знаходиться на досить високому рівні, оскільки відкриті і "гарячі лінії". Є рекрутери, в яких є бойовий досвід, які знають свою справу, в яких є відповідна освіта, яка дозволяє їм працювати з людьми. На даний час, ми потребуємо фахівців, які зацікавлені у проходженні служби у батальйонах безпілотних систем, які можуть знаходитись на посадах водіїв, які можуть знаходитися також і на посадах діловодства. Також потрібні і стрілки, і механіки водії. Тобто є дуже велика кількість посад, які є вакантними, і які ми готові запропонувати цивільному населенню.

- Стабілізаційний пункт бригади вважається одним з найкращих серед підрозділів ОК "Схід". Як він формувався, і на скільки досвідчені медики там працюють?

- Як формувався, я не готовий відповісти на це питання, оскільки я не є спеціалістом у цій сфері. Але я знаю, що там надпотужні досвідчені медики, які проходять службу у бригаді з 2014 року, в яких є досвід участі у бойових діях до 2022 року і після відповідно. Також, західні партнери нам дуже добре допомагають та забезпечують медичним обладнанням і медикаментами вищого зразку. Тому, це служить навіть якоюсь певною мотивацією для наших медиків, аби ставати ще кращими.

- У сучасній війні велике значення має рівень не тільки командування, а й молодшого командного складу — тих же сержантів. Знаю, підготовці саме сержантів у вас приділяється особлива увага. Яку роль на ваш погляд сьогодні сержант відіграє на полі бою?

- Сержант — це взагалі опора для офіцера. Офіцер знає, що робити, а сержант знає, як це зробити. Тому я дуже сподіваюся, що у найближчому майбутньому ми перейдемо до системи, яка є у наших західних партнерів, там, де є і сержантські корпуса тощо. Сержант — це взагалі постійний, вірний партнер, який допоможе на полі бою, який вирішить ті чи інші питання без вагань.

- Питання ротацій — це проблемне питання для всього нашого війська. Чи проводяться вони у бригаді?

- Так! Звичайно, проводяться ротації і проводяться вони на постійній основі.

- Мабуть, кількість знищеної ворожої зброї ворога бійцями бригади налічує тисячі одиниць. Можливо, були якісь особливі трофеї, чи "аналоговнєтні" екземпляри, які 17 важка механізована бригада перетворила на металобрухт.

- Мало того, що 17-та важка механізована бригада зазвичай перетворює на металобрухт озброєння ворога і техніку, але є багато випадків, де наші воїні забирали трофеї в техніці та в озброєнні, після чого озброєння нашого противника працювало потім проти нашого ворога.

- Що запам’яталося з відібраного у ворога найбільше?

- Особливо, мені запам’ятався модернізований новітній ворожий танк Т-90, який наші танкісти, поцупили. Він був на ходу, у повній бойовій готовності.

- Що зараз з цим танком? Він і досі працює проти окупантів?

- Так. Не можу сказати де саме, але він і досі нищить ворога на одному з напрямків фронту.

- Який бойовий дух у бригаді на четвертий рік війни?

- Бойовий дух є незмінним з початку повномасштабного вторгнення. В усіх воїнів є спільна ціль — знищення ворога, який тероризує нашу країну. Ціль, з якою бригада справляється на "відмінно".