Патріотична кав’ярня-меморіал на честь загиблих "азовців" працює у Кам’янському (ФОТО, ВІДЕО)

У місті Кам’янске Дніпропетровської області працює кав’ярня "+ПлюсПлюс+", яку її власниця, Олександра відкрила в пам’ять про свого брата Віталія Зінчука і його побратимів з полку "Азов", які загинули під час теракту в Оленівці 29 липня 2022 року, передає "Відомо".

Віталій і Олександра народилися і виросли у місті Дніпро. Віталій з дитинства мріяв про професію військового: цікавився історією України та зброєю, активно займався спортом. Після закінчення навчання у школі вступив Дніпропетровського професійно-технічного училища №6, де отримав професію плиточника, муляра-штукатура. Проте все ж таки обрав військову справу.

У 2017 році він підписав трирічний контракт із ЗСУ. Службу проходив у 25-ій окремій повітрянодесантній бригаді. Брав участь в бойових діях АТО/ ООС. Після закінчення контракту приєднався до Окремого загону спеціального призначення "Азов" в складі Національної гвардії України. Саме у лавах цього легендарного підрозділу Віталій Зінчук зустрів повномасштабне вторгнення і став одним захисників "Азовсталі".

"Ще коли Віталій служив у 25-й бригаді, в нього з’явилася ідея – приєднатися до полку "Азов". І він з двома своїми друзями, братами Андрієм і Олександром Барабановими, з якими разом був у "двадцятьп’ятці", подались до "Азову". Віталій і Андрій пройшли відбір одразу, а Олександр – ні. Але коли почалось повномасштабне вторгнення, Саша самостійно приїхав до Маріуполя і приєднався до хлопців. Отак вони втрьох і продовжували разом воювати на "Азовсталі". Саша Барабанов згодом загинув у збитому гелікоптері 31 березня 2022 року, коли була спроба евакуації з "Азовсталі". Андрій і Віталій потрапили в російський полон. Брат загинув під час теракту в Оленівці, а Андрій Барабанов і зараз ще перебуває в російському полоні", - розповіла Олександра.

Поховали Віталія Зінчука на Краснопільскому кладовищі тільки через одинадцять місяців після його загибелі. Тіло загиблого Героя повернули в Україну в жовтні 2022 року, але ще деякий час тривали експертизи, щоб точно встановити особи загиблих. Поряд з ним був похований його товариш Олександр Барабанов, який був родом з Волноваського району і наразі його батьківщина перебуває під російською окупацією.

Згодом родина Олександри переїхала до Кам’янського і саме тут у неї з’явилась відкрити подібну кав’ярню.

"У мене не було на меті заробляти на цьому кошти. Ми дуже хотіли зробити якийсь осередок, де можна було б залучити родини загиблих захисників, родин тих воїнів, які перебувають у полоні, або вважаються зниклими без вісті. Було бажання, якось об’єднати всіх, зробити певний простір для спілкування і організації допомоги хлопцям, які перебувають на фронті. Зараз сюди приходить багато людей і допомагають нам робити харчові набори для військових. Наприклад, ми закуповуємо сухе пюре, мішаємо його з сухим молоком, зі смаженою де гідрованою цибулею. Розсипаємо все це в порційні пакетики та передаємо хлопцям. Тобто ми зараз переважно працюємо на виготовлення легких перекусів, які можна скинути з дронів хлопцям, які перебувають на "передку": робимо подібні пюрешки, смажимо сухарики, або насіння", - сказала жінка.

На закупівлю всіх складових для цих "перекусів" і іншу допомогу військовим родина Віталія Зінчука витрачає гроші, які отримує від держави у якості одноразової грошової допомоги (ОГД) у разі загибелі військовослужбовців. Також частину коштів від ОГД Олександра відправляє безпосередньо військовим, наприклад на ремонт автомобілів, або волонтерам в інші регіони, наприклад у Харків, де місцеві жінки виготовляють окопні свічки.

Останнім часом в приміщенні кав’ярні з’явилася і скринька для збору грошей на ці благородні цілі, проте, як зазначає Олександра, вона навмисне ні у кого не просить допомоги але з радістю її приймає, якщо у когось з’являється таке бажання.

Наразі на базі кав’ярні функціонує невеличкий, але дуже вмотивований колектив, в якому об’єдналися волонтери дружини та родичі військових й просто небайдужих людей. Кожен намагається хоч чимось допомогти Олександрі в її благородній справі: приносять продукти, допомагають фасувати та пакувати перекуси, і просто підтримують добрим словом.

"Дуже багато людей дізнається якимось чином про нашу кав’ярню: через знайомих, через соцмережі, через засоби масової інформації і приходять до нас.. Одного разу до нас зайшла дівчинка і питає: "А правда, що у вас є прапор з підписами? У мене батько також зниклий безвісті. Можна я на прапорі напишу його позивний? А коли він повернеться, то поставить поряд свій підпис". Тобто люди приходить до нас не просто як в якусь звичайну кав’ярню, щоб випити кави, а цілеспрямовано, щоб подивитись як ми працюємо, щоб подивитись на наші сувеніри та прапорці, щоб сказати, що ми молодці, або запропонувати якусь свою допомогу. Це саме те, чого мені хотілось. Мені дуже лестить, що люди себе тут "знаходять". Багато людей, які до цього ніяк не були залучені до волонтерської справи, тепер нам активно допомагають. Тому я хочу донести до людей, що у цьому місці можна не тільки випити гарної кави, тут можна знайти однодумців, можна розказати про свої переживання. Хоча і кава у нас дійсно смачна (посміхається). Ми готові до любих експериментів і готові приготувати для клієнтів будь-яку каву за їхнім смаком, щоб вони до нас повернулись. Більш того, ми готові їм запропонувати каву, яку вони можливо ніколи в житті не куштували", - зізналася Олександра.