Народився 07 жовтня 1966 року у місті Вільногірськ Дніпропетровської області

Біографія і трудова діяльність

1991-1993 - працював слюсарем по ремонту обладнання теплових мереж Верхньодніпровського гірничо - металургійного комбінату.

1993-1995 - старший машиніст котельного обладнання ТЕЦ Верхньодніпровського гірничо - металургійного комбінату.

1995-1996 - заступник начальника котлотрубного цеху ТЕЦ Верхньодніпровського гірничо-металургійного комбінату.

1996-2000 - начальник виробничо-технічного відділу – заступник головного інженера ТЕЦ Вільногірського Державного гірничо-металургійного комбінату.

2000-2008 - начальник ТЕЦ Вільногірського гірничо-металургійного комбінату.

2008-2010 - перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів.

2010-2011 - заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

2011-2012 - заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради – начальник управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.

2013-2013 - інженер провідний в службі головного енергетика філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» приватне акціонерне товариство «Кримський ТИТАН».

2013-2014 - виконувач обов’язків начальника ВТС філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» приватне акціонерне товариство «Кримський ТИТАН».

2015 - начальник ВТС філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» державного підприємства «Об’єднана гірничо-хімічна компанія».

2015 – обраний міським головою Вільногірська від партії «Відродження»

2020 – обраний міським головою Вільногірська від партії «Пропозиція»

Політична діяльність

Для Вільногірська Вільногірський гірничо-металургійний комбінат - це містоутворююче підприємство, навколо якого було чимало суперечок. З 2004 року він перебували в оренді у "Кримського титану" олігарха Дмитра Фірташа. У 2014 році Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК), озброївшись наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі та застосувавши деякі фізичні зусилля, взяла його під контроль. За оцінками аналітиків, комбінат був здатний приносити близько 200 млн доларів чистого прибутку щорічно. Тодішній голова ОГХК Руслан Журило розповів, що йому вдалося відновити контроль держави над Вільногірським ГМК. Щоб приступити до управління комбінатом, його компанії довелося подолати фізичний опір колишнього орендаря, який встиг зупинити видобуток титанової сировини. Разом з тим комбінат одразу ж потрапив під контроль іншого олігарха – Ігоря Коломойського.

Журило свого часу був також директором ТОВ «Приладний завод «Електрон» в той час, коли засновником фірми була Ольга Гугнина - одна з найдосвідченіших юристів групи "Приват", яка представляла інтереси компанії «Приват-Сток-Сервіс».

У ті часи нинішній мер Вільногірська працював як один з топ-менеджерів на підприємстві. І до цього політичних амбіцій не мав. Але одразу був висунутий кандидатом на посаду міського голови. Набравши 25,35% голосів Василенко здобув перемогу.

На виборах 2020 року Василенко вже висувався від партії мера Дніпра Бориса Філатова – «Пропозиція». Він набрав 29,5% голосів, чого було достатньо, щоб вдруге стати мером. Зараз очолює міський осередок ПП «Пропозиція».

Головна проблема Вільногірська зараз – мережа водопостачання. Система централізованого водопостачання у місті діє з моменту введення в експлуатацію гірничо-металургійного комбінату. Саме комбінат відповідальний за забезпечення водою міста. За останні роки екологічний стан річки Дніпро в цілому погіршився. Акціонерне товариство «ОГХК», якому підпорядкований комбінат, проводило ремонт і реконструкцію технічного оснащення, заглиблення водозабору, використання належних реагентів для очищення води, ряд інших заходів.
Проте у 2024 року було заявлено, що схема водопостачання у Вільногірську зазнає змін

Відповідно до листа керівництва АТ «ОГХК», влада Вільногірська розглядає питання щодо передачі майна цеху водопостачання філії «Вільногірський ГМК» у комунальну власність громади.

«До нас надійшов лист від Об’єднаної гірничо-хімічної компанії, що планується приватизація АТ «ОГХК». Згідно з законодавством, об’єкти централізованого водопостачання та водовідведення не мають права знаходитися у приватній власності», — зазначає Василенко.

Наразі влада міста розглядає питання щодо передачі майнового цеху водопостачання у комунальну власність. Для цього, розпорядженням Василенка, створили робочу комісію. До неї увійшли представники філії ВГМК, органів місцевого самоврядування, комунального підприємства «Жилсервіс», депутати міської ради. Надалі у Вільногірську планують створити нове комунальне підприємство міського водоканалу, яке буде займатися централізованим водопостачанням та водовідведенням. До роботи хочуть залучити фахівців, які наразі працюють у цеху водопостачання комбінату, а також працівників «Жилсервіс».

Статки

У декаларації міського голови Вільногірська за 2023 рік вказано, що минулого року він придбав квартиру у місті площею 52,8 кв. м. А до цього проживав у квартирі, якою володіє разом із дружиною площею 61,5 кв. м.

У власності мера також автомобіль HYUNDAI TUCSON 2007 року випуску. На посаді міського гоови за рік він отримав 702 тис. 546 грн заробітної платні. А його дружина, яка працює у виконкомі Вільногірської міськради, 227 тис. 200 грн.

У готівці міський голова тримає 80 тис. доларів, а його дружина – 150 тис. грн.