Народився 14 грудня 1973 року у Нікополі

Біографія

1998 – 2015 рік – приватний підприємець.

2002 - закінчив Нікопольський сільськогосподарський технікум.

2010 – голова ГО «Нікопольська асоціація автомобільних перевізників пасажирів»

2010 – депутат Нікопольської міськради від Партії регіонів.

2011 – закінчив Одеську юридичну академію

2015 – депутат Нікопольської міської ради від партії «Відродження», секретар міськради.

2020 – виграв вибори міського голови Нікополя.

Одружений. Дружина Тетяна займається оптовою торгівлею і здачею нерухомості в оренду. Має двох доньок.

Політична кар’єра

Олександр Саюк відноситься до тих мерів, які не просто майже все своє свідоме життя провели в рідному місті, але й пройшли весь кар’єрний шлях від рядового депутата Нікопольської міської ради транзитом через посаду секретаря міськради до мера міста.

До 2002 року він займався разом з дружиною бізнесом – зокрема, міськими і міжміськими маршрутками, а також будівництвом, роздрібною торгівлею, а також здачею в оренду нерухомості. Заробивши гроші, він вирішив розпочати шлях у політиці. Починав з довиборів у міськраду в 2002 році, але не пройшов, програвши мажоритарку. А потім вирішив підняти планку вище і ризикнув балотуватися до Верховної Ради у 2006 році від Блоку Кармазіна. Водночас був заступником голови міської організації Партії захисників вітчизни. Втім, і цей досвід не вдався.

Тоді Саюк вирішив піти іншим шляхом, ставши помічником нардепки від Партії регіонів Юлії Ковалевської, заодно вступивши до лав політичної сили Януковича. Зрештою це дозволило йому пройти у 2010 році до Нікопольської міської ради.

Очолював депутатську комісію міського господарства та енергозбереження. Потім потрапив до координаційної ради підприємців міста, яка мала допомогти мерії розвивати бізнес-клімат. І водночас очолював громадську організацію «Нікопольська асоціація автомобільних перевізників пасажирів». Через це опоненти закидали Саюку, що він завжди лобіював інтереси маршрутників в плані підвищення вартості проїзду.

Після Майдану Саюк вирішив доєднатися до команди олігарха Ігоря Коломойського – «Відродження», і навіть пройшов у 2015 році до Дніпропетровської обласної ради. Але відмовився, оскільки у рідному місті мав більший інтерес – посаду секретаря міськради.

У 2020 році він залишився під крилом Коломойського, але вже в інших кольорах – партії «За Майбутнє» і балотувався у мери. При цьому навіть не приховував своїх зв’язків з олігархом. Його передвиборчий штаб був у межах заводу НЗФ, а передвиборчу кампанію йому допомагав проводити депутат Облради, директор НЗФ Володимир Куцин.

Саюк здобув перемогу у першому турі виборів міського голови Нікополя, набравши 21,86% і на понад тисячу голосів випередив кандидата від «Слуги народу» Руслана Олійника, в якого було 17,85%. Третім став Михайло Донець – кандидат від опзж, в якого 11,88%. Чинний мер Нікополя Андрій Фісак участі у виборах не брав.

У другому турі Саюк набрав 12,5 тис. голосів виборів (54,6%). Олійник отримав 9,6 тис. голосів виборців (42%).

Скандали

Практично весь час перебування в Нікопольській міськраді у Саюка були постійні розбіжності з мыським головою Фісаком, які були в чомусь гіпертрофованими, але мали реальне підгрунтя. Загострення сталося у 2017 році. Багато суперечок виникло навколо того, що тривалий час не могли затвердити склад Громадської ради, щ обуло сприйняте за відмову дати людям контроль за діяльністю мерії. Тоді у Нікополі збирали підписи за відставку міського голови. Політична боротьба у середині міськради достигла апогею і на одній із сесії навіть сталася стрілянина, а мера облили зеленкою. Але зняти Фісака не вдалося. Було зібрано 20 тисяч підписів, але у ЦВК половину визнали підробленими.

У «заколоті» звинуватили Саюка. У разі відставки міського голови він перебирав на себе ці функції. Тому, коли пристрасті вщухли, крісло захиталося вже під самим Саюком. У травні 2018 року колеги звинуватили Саюка, що той підсиджує міського голову і у порядок денний позачергової сесії міськради внесли питання про його відставку. У голосуванні відмовилися брати участь 15 депутатів від фракції «Відродження». У підсумку 20 депутатів проголосували «за» відставку, 6 «проти», два бюлетені виявилися не заповненими. Тож, для ухвалення рішення не вистачило двох голосів.

Напруга у стосунках між Саюком і Фісаком зберігалася, проте до відкритого протистояння справа не дійшла.

Сьогодні політична ситуація у Нікополі стабільна з огляду на те, що місту доводиться вирішувати багато соціальних питань, одне з головних – забезпечення містян водою не тільки через постійні обстріли, але й підрив Каховської ГЕС. Щоденні атаки окупантів змушують міську владу зосередитися на ліквідації наслідків обстрілів і допомоги постраждалим.

Статки

Згідно закону, під час війни декларації посадовців, які працюють на територіях активних бойових дій, не публікуються у відкритому доступі. Тому дані про їх майно та доходи залишаються засекреченими. Проте сам Саюк зізнався, що на даний час його зарплата становить 51 тис. грн, а після вирахування податків – 40 тис. грн.

Остання доступна декларація – це 2020 рік. Тоді Саюк заробив 1 млн. 207 тис. 279 грн. З них зарплата у міськраді 330 тис. 675 грн, а 865 тис. 787 грн від здачі майна в оренду.

За цей час дружина політика заробила 957 тис. 355 грн, з них 910,8 тис. грн від підприємництва.

Серед майна у мера значилися 4 земельні ділянки загальною площею понад 2 тис. кв. м, два будинки - 301 кв.м і 48,8 кв.м, 2 квартири - 46,1 кв.м та 47 кв.м, торговий комплекс (216,4 кв.м), приміщення магазинів (60,3 кв.м та 58,3 кв.м), нежитлова будівля (392,5 кв.м) у Нікополі. На 50% йому належить земельна ділянка (201 кв.м), нежитлова будівля (287,7 кв.м), тренажерний зал (650,5 кв.м). Дружині політика належать земельна ділянка (480 кв.м), житловий будинок із сараєм та гаражем (38,5 кв.м), на 50% будівля басейну для плавання (187,5 кв.м) та земельна ділянка (3 тис.380 кв.м).

Зі заощаджень у Саюка значилися 233 тис. 944 дол і 736 тис. грн готівкою, 221 тис. 433 грн у банку. У дружини – 308 тис. 874 дол та 827 тис. 476 грн готівкою та 87 тис. 230 грн у банку.

Їздить мер міста на Tesla Model 3 (за 722 тис. грн.), дружина їздить на Volkswagen Touareg (550 тис. грн.) та Ford Focus (277 тис. 704 грн.). Також Саюку належав екскаватор ЕО2621, 2 причепи, вантажівка Iveco 3610, катер «Барс 400».