П'ять десятиліть на службі місту: у Дніпрі один із вокзалів святкує свій ювілей (ФОТО)

Півстоліття тому, 1 червня 1975 року, регіональний центр, що стрімко наближається до мільйонного рубежу, з гордістю відзначав знаменну подію – урочисте відкриття свого другого залізничного вокзалу, який тоді отримав назву "Дніпропетровськ-Південний". Цей день став справжнім святом для городян, подією, відбитою не лише в пам'яті очевидців, а й на кіноплівці. Про це передає "Відомо".

Історія цього місця набагато багатша і глибша, ніж просто дата на календарі. Вона сягає своїм корінням на початок XX століття. У ті часи, на території, де пізніше виріс відомий у місті вокзал, розташовувалась тиха, затишна слобідка Мандриківка зі своїм старовинним ринком – живе серце місцевої громади, де життя текло розмірено та неквапливо.

Важко було тоді уявити, що ця спокійна атмосфера поступиться місцем шуму і руху величезного транспортного вузла. Але прогрес невблаганний. Залізничне сполучення, яке ставало все більш важливим фактором розвитку регіону, потребувало розширення та модернізації. І 1929 року на цій локації з'явилася залізнична станція "Лоцманська". Ця назва, що зберігає відлуння героїчної історії Дніпра, стала своєрідним символом наступності, зв'язку часів.

Історія ніби намагаючись замкнути у коло, поверталася до витоків. Відкриття "Дніпропетровськ-Південного" стало результатом бурхливого економічного розвитку міста. Стрімке зростання населення, індустріалізація та розширення транспортних мереж зробили будівництво другого вокзалу нагальною необхідністю.

Новий вокзал, спроектований талановитим місцевим архітектором Євсеєм Соріним, став не просто транспортним вузлом, а справжнім архітектурним шедевром, окрасою міста. Його елегантні форми та продумане планування вражали уяву сучасників, свідчили про високий рівень архітектурної думки на той час.

Святкова атмосфера відкриття, переповнені платформи, урочисті промови, радісні обличчя – все це створювало неповторну атмосферу, яку пам'ятають багато десятиліть. Реорганізація руху поїздів Придніпровської залізниці призвела до того, що "Дніпропетровськ-Південний" став відправною точкою не лише для приміських маршрутів (напрями Апостолове, Синельникове, Сухачівка та інші), а й для багатьох поїздів далекого прямування.

Вокзал жив повним життям, пульсуючи енергією багатьох людей, пов'язуючи місто з іншими куточками величезної країни. Його значення для міста важко переоцінити. Він став символом прогресу, процвітання та динамічного розвитку міста на Дніпрі.

Час змінюється, і життєвий цикл навіть таких масштабних об'єктів, як вокзал, не нескінченний. До 2017 року, у зв'язку зі значним зниженням пасажиропотоку, "Дніпропетровськ-Південний" перестав виконувати функції повноцінного вокзалу і був "розжалований" до статусу станції.

Однак, на знак поваги до минулого та збереження історичної спадкоємності, станція отримала нове ім'я – "Дніпро-Лоцманська", знову ж таки відсилаючи до історичного коріння цього місця. Назва, яка переносить нас на початок XX століття і нагадує про тих, хто прокладав шляхи прогресу на дніпровських берегах, та про тих, хто стояв біля витоків залізничної історії цього місця.