У Мережі оприлюднено знімки легендарного зруйнованого храму у Дніпрі (ФОТО)

У глибинах історії Дніпра, прихованої від очей сучасних поколінь, лежить таємниця Свято-Лазаревської церкви, яка колись стояла на території Севастопольського цвинтаря. Знахідка у вигляді рідкісних фотографій цього легендарного храму, збудованого у 1863 році, стала справжньою подією для істориків та краєзнавців міста. Адже зображення цього священного місця, яке зберігало пам'ять багатьох відомих дніпрян, похованих на цвинтарі, виявилися практично втрачені. Про це передає "Відомо" з посиланням на блогера, журналіста та історика Артема Костюка.

Лише кілька фрагментарних знімків, немов уламки мозаїки минулого, дозволяють нам сьогодні наблизитися до розуміння величі та краси того втраченого храму.

Севастопольський цвинтар, що сам по собі є німим свідком трагічних і героїчних сторінок історії, виник як місце поховання жертв Кримської війни. Саме на цій землі, просоченій болем та пам'яттю про полеглих, у 1863 році з'явилася невелика Лазаревська каплиця. Після цього вона була швидко перебудована і освячена на честь Воскресіння Лазаря – святого, покровителя воїнів, що символічно підкреслювало зв'язок храму з трагічною історією цвинтаря.

Вибір покровителя храму не випадковий – святий Лазар, який повстав із мертвих, символізував надію на воскресіння та вічне життя для полеглих героїв. У 1894 році храм був розширений, до нього прибудували новий боковий вівтар з витонченою двоярусною дзвіницею, що надав йому ще більш величний вигляд. Уявити його архітектуру, деталі інтер'єру, звуки церковного співу, що повнили простір храму, сьогодні можливо лише за допомогою уяви, спираючись на мізерні свідчення, що збереглися.

Життя храму, тісно переплетене з життям цвинтаря, припинилося в 1930-х роках із настанням радянського періоду. Закриття церкви стало першим кроком до її сумного кінця. Подальші події ще трагічніші. Під час Другої світової війни Свято-Лазаревська церква згоріла, перетворившись на купу обвугленого каменю. У 1949 році руїни храму були остаточно знесені, стерті з лиця землі. На місці святині та самого цвинтаря у 1955 році розбили Севастопольський парк – гірка іронія долі, що перетворила місце пам'яті на місце відпочинку.

Історія храму, здавалося б, назавжди пішла у небуття. Проте, надія на відновлення пам'яті про Свято-Лазаревську церкву з'явилася вже в наші дні завдяки завзятості та дослідницькій роботі Артема Костюка. Він розпочав кропітку роботу з пошуку будь-якої інформації про храм, проаналізував архівні документи, вивчав старі карти та фотографії. Довгий час вважалося, що залишки фундаменту церкви приховані під насипним курганом, створеним у 1950-х роках. Але завдяки унікальним аерофотознімкам 1930-40-х років, виявленим Костюком, вдалося встановити точне розташування храму – виявилося, він знаходився праворуч від кургану.

Це відкриття і стало відправною точкою для археологічних розкопок, під час яких було виявлено залишки фундаменту церкви, які підтверджують існування.