Ультиматум через російський дизель: як угода Трампа з Путіним спровокувала найглибшу кризу між США та Україною

Після домовленостей американського та російського президентів щодо скасування санкцій на постачання російського дизеля між Сполученими Штатами та Україною почалася криза, яка за своїми масштабами не може навіть порівнятися із кризою, що відбулася внаслідок полеміки Трампа і Зеленського у Овальному кабінеті.

Тепер американський президент рішуче вимагає від України перестати наносити удари по нафтопереробних заводах Російської Федерації і навіть замінити президента, який з цим не погоджується. Вже з’явилася інформація, що чиновники з Білого дому шантажують Київ виходом з програми постачання американської зброї за європейські гроші та обміном розвідувальною інформацією.

При цьому те, що відбувається, не можна пояснити якоюсь формальною політичною логікою, окрім передвиборчої. Тільки кілька тижнів тому американський президент урочисто підписав "закон Грема", що надає йому можливість запроваджувати санкції проти країн, які купують російські енергоносії. Головна задача цього закону – зупинити експорт російських енергоносіїв на світовий ринок і саме таким чином примусити Росію погодитися на завершення війни. Водночас Трамп вимагає від Києва перестати обмежувати цей експорт за допомогою власних ударів по НПЗ і вихваляє Путіна за постачання нафти на світовий ринок, хоча це – нелегальні поставки. Безумство? Хіба тільки в цьому?

Кількість дизельного палива, яку Путін пообіцяв поставити на світовий ринок, – мізер у порівнянні з обсягами, які щомісячно вивозять самі Сполучені Штати. До самих США російський дизель дійти не може, бо це заборонено законодавством. До інших країн Путін може продати дизельне паливо і без дозволу американського Міністерства фінансів – так, до українських ударів Росія експортувала дизельне паливо у обсягах до 3 мільйонів тонн щомісячно, а зараз мова йде про 300 тисяч тонн з поступовим невеликим збільшенням. Пояснити, для чого Трампу і Путіну виявилася потрібною ця оборудка, з логічної точки зору неможливо. Залишаються припущення.

Найголовніше – що таким чином Трамп намагається запобігти проблемам республіканців на проміжних виборах та сподівається зменшити ціну на дизельне паливо шляхом гучних оголошень щодо домовленостей із Путіним. Але виборець буде реагувати не на слова, а на табло на заправках. А ціни на цьому табло навряд чи зменшаться від слів Трампа – принаймні відразу.

Хтось пояснює поведінку американського президента бажанням певних людей з його оточення купити закордонні активи російської кампанії "Лукойл", що можуть зменшуватися у вартості в ситуації, коли Україна завдає ударів по російських НПЗ. І в цій версії Трамп і Путін домовляються щодо дизелю саме для того, щоб дати американському президенту привід вимагати припинити удари по заводах – привід, із Лукойлом не повʼязаний. Але коли це Трампу був потрібен привід для зміни позиції? Про необхідність припинення ударів по НПЗ Росії він почав говорити задовго до домовленостей із російським президентом.

І, чесно кажучи, ми не знаємо, якими мотивами насправді керувався Трамп. Але можемо дізнатися. Після проміжних виборів, якщо більшість в конгресі перейде до демократів. Ось тоді під час роботи різноманітних комісій, члени яких будуть намагатися знайти відповідь на це і на багато інших незручних для американського президента запитань, ми отримуємо шанс зрозуміти реальні мотиви Дональда Трампа.

І ось саме цьому американський президент і намагається запобігти.