Опалювальний сезон пройдемо, але бажаючих виїхати з країни стане більше

Половина економіки України зараз складається з коштів партнерів. Якщо грошей буде більше, як це робили США, тоді ще можемо втримати ситуацію. А якщо ЄС не зможе, або їхні виборці скажуть "ні" допомозі Україні – що тоді? Чим платити пенсії і зарплати? Відповідь очевидна – новими кредитами. А віддавати чим?

Європа – це не добра леді. Згадайте Грецію. У них за борги забрали все. І тепер це найбідніша країна ЄС. Чим нам потім розплачуватися за борги – "Нафтогазом" або "Енергоатомом"?

Нас від Греції відрізняє те, що ми частина оборони ЄС. Опора європейської безпеки. Адже Америка за оборону вимагає від ЄС платити більше.

Чи пройдемо зимовий опалювальний сезон? Пройдемо. Але на весну бажаючих виїхати з країни стане набагато більше. Якщо війна триватиме рік-два, то ті люди, які хотіли повернутися, остаточно вирішать залишитися за кордоном.

Дані про міграцію показують: після затяжної війни кількість тих, хто вирішить залишитися за кордоном, зростає. Популярні напрямки – ЄС, Канада, США. Хоча люди їдуть навіть до Латинської Америки.

Тому сподіватися завжди треба тільки на себе. Згадайте книгу Володимира Горбуліна "Як перемогти росію" – ракетна програма була там ключовою. Сьогодні це реальність. Наш ВПК – наша ракетна програма. Ракети "Нептун", "Фламінго" і дронова програма.

Воювати за Україну НАТО не буде. Коаліція охочих також воювати за Україну не буде. Допомогти зброєю – так. Але не людьми. Тому Україна інвестує у власний ВПК і оборону.

У НАТО нас не беруть, про це прямо сказав Трамп. Скільки б разів ми не записували це в нашу Конституцію. А НАТО – це перш за все ядерна парасолька США. Попереднє керівництво нашої країни це знало ще тоді. Але сподівалось, що закріплений Конституцією курс до Альянсу стане додатковим аргументом на президентських виборах. Історія показала реальний стан справ.

Тому ключ у тому, як завершити війну і які гарантії отримає Україна. Без гарантій не буде інвестицій, не повернуться люди, бізнес не ризикне вкладати. І навпаки – сильні гарантії дадуть шанс на відновлення, нову економіку, технології і безпеку.

Президент це розуміє. Він зараз на передовій дипломатії. Веде переговори в умовах, коли противник сильніший, союзники втомилися, а час працює проти нас. Тиск на нього неймовірний – з усіх боків, щодня, щогодини.

Він – проекція нашої України. Раненої, виснаженої, але такої, що б’ється, як козак-характерник. Не відчуває ран і продовжує стояти. І битися. За власну країну.

У нього немає легких варіантів. Кожне рішення – це вибір між поганим і ще гіршим. Поступки викличуть гнів частини суспільства, безкомпромісність – нову ескалацію. Але він робить те, що має робити Верховний Главнокомандувач: бореться за виживання країни всіма можливими способами. Навіть якщо це означає непопулярні рішення.

Бо завдання одне – виживання країни. І це важче за будь-яку військову операцію. Як мешканці прифронтового регіону, ми це розуміємо краще за інших. І в цьому він має нашу повну підтримку.

Тому головне завдання сьогодні – отримати сильні гарантії миру й безпеки. Це визначить наше майбутне.