"На позиціях мріяв про пельмені": мінометник з Дніпропетровщини повернувся після 35 діб на позиції

Боєць 128-ї бригади "Дике Поле", Микола, родом із Великомихайлівки, що на межі Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей. Військовослужбовець розповів про останній бойовий виїзд, який тривав 35 діб у зимові морози. Пише "Відомо” з посиланням на соцмережі 128 бригади. У спогадах Миколи - і про зруйнований обстрілами дім, і про те, як підтримка побратимів допомагає триматися навіть тоді, коли ти тижнями на позиціях.

Микола родом з Великомихайлівки, що на межі Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей. Чоловік згадує: колись йому відмовили у службі, проте чоловік не облишив думки про захист своєї землі.

Родина Миколи виїхала до Польщі, а він пустив до своєї хати кількох військових, які потребували даху над головою. Згодом саме це знайомство стало переломним.

"Ми подружилися. Вони розповідали про бойові виходи, і я вирішив теж піти до 128 бригади - до тих хлопців, що у мене жили", - згадує Микола.

Він каже, що перед оформленням у підрозділ його не раз перепитували, чи все зважив і чи розуміє, що таке служба. Та рішення не змінив: у 2023 році Микола потрапив до підрозділу мінометників. Там, за його словами, з’ясувалося, що в нього є "талант навідника”.

"Я не служив строкову. Але коли вперше виїхав на позиції, зрозумів: мені подобається наводитися. Це - моє".

Разом із підрозділом Микола тримає фронт під Запоріжжям. Каже, не шкодує, що пішов служити, зокрема й через те, що рідна Великомихайлівка під постійними обстрілами. Від власного подвір’я залишилося небагато.

"У нас на вулицю три КАБи лягли. Коли був там востаннє, побачив: даху вже немає, двері винесло вибуховою хвилею. Ось так виглядає наближення "русского міра”. Фактично я у війську заради того, щоб цей "мир” не дійшов до Запоріжжя".

Останній бойовий виїзд Миколи тривав 35 діб. Він виїхав ще у грудні, але погода внесла свої корективи. Військовий пояснює: цивільні радіють сонячним дням і ясному небу, а для військових "ідеальна” погода - мряка й туман. Саме тоді, каже він, простіше доставляти припаси, завозити необхідне й проводити ротації.

"На позиціях ти постійно насторожі - у бронежилеті й касці. Але все одно мрієш про повернення. Я уявляв пельмені зранку й суші на вечір. І от ми повертаємося: я заходжу в хату, а там хлопці ліплять пельмені й уже замовили суші. Це як жити в родині, де тебе знають і люблять".

Далі Микола хоче розвиватися у напрямку БпЛА. Він зазначає, що війна змінюється, і роль класичного міномета вже не така, як раніше: частина побратимів тренується працювати з "Вампірами”, а він уже літає на Mavic. Військовий додає: у підрозділі підтримують тих, хто вчиться й бере на себе нові задачі.