У Дніпрі відбулася зустріч, присвячена темі важливості безбар’єрності, спікери ділилися досвідом і говорили про те, як слова здатні формувати суспільне середовище, впливати на наше ставлення до інших і навіть визначати, чи відчує людина себе рівною, передає "Відомо”.
Участь узяли представники медіа, бізнесу, освітяни, громадські активісти та влада. Подія стала частиною ініціативи першої леді України Олени Зеленської "Без барʼєрів".
"Мова формує модель світу. Якщо ми вживаємо слово як ярлик, ми створюємо бар’єр у головах. Безбар’єрна комунікація – це не тільки правильні слова, а й те, як ми взаємодіємо одне з одним – без упереджень і виключення", – підкреслили на заході.
Йшлося і про "Словник безбар’єрності". У ньому зібрані слова та формулювання, які допомагають не знецінювати людину, а навпаки – підтримувати її гідність, аджн мова або будує мости довіри, або зводить бар’єри.
"Багато людей готові долучатися до нових ініціатив, але не завжди знають, як це зробити. І тут важливо, щоб поруч були ті, кому вже вдалося, хто став амбасадорами змін. Сьогодні ми бачили приклад у лікарні Мечникова, де працює Алмаз – він є амбасадором цього закладу", – зазначила радниця - уповноважена президента України з питань безбар'єрності Тетяна Ломакіна.
Окрему увагу учасники звернули на слова "жертва", "інвалід", "хворий". Адже саме вони найчастіше несуть негативні асоціації.
"Нам хочеться людину пожаліти. Але якщо подивитися глибше, слово "жертва” автоматично ставить її у позицію слабкої, а нас – у позицію тих, хто ніби має право вирішувати за неї", – зазначили Наталія Кадя, експертка з нейроменеджменту.
Своїм досвідом поділився і Антон Коль, призер Паралімпійських ігор.
"Так, це необхідно. Я все своє життя з цим стикався і я дуже радий, що мені вдалося дочекатися цього моменту. Це не так важливо – з інвалідністю людина чи без. Кожен має почуватися вільно у просторі, мати змогу мріяти й рухатися вперед. Але, щоб щось змінилося, потрібно більше про це говорити, показувати, пояснювати. Людина перш за все сприймає очима. Коли вона бачить, що простір змінюється, що він стає зручним, тоді приходить і розуміння", – сказав він.
Антон навів приклади із повсякденного життя: "Це може бути звичайний похід у супермаркет чи на базар. Ми всі різні. Але чомусь людина, яка вважає себе "здоровою”, ставить себе вище за іншу. Бо її так виховали. Саме тому так важливо, щоб школи, садочки, майданчики будувалися одразу інклюзивними. Все, що створюється для суспільства, повинно бути доступним і для людей з інвалідністю. Насамперед – для людей".
На завершення зустрічі учасники підсумували: безбар’єрність має бути не разовою акцією, а системною зміною.
А також голови громад Дніпропетровщини отримали довідники безбар'єрності.
"Це не питання лише архітектури чи інфраструктури. Це питання поваги та гідності кожної людини. І те, як ми говоримо, – перший крок до того, яким буде наше суспільство".