У Павлограді врятували собаку, якому резинкою ледь не перерізали горло (ФОТО)

У Павлограді до ветеринарної клініки принесли собаку, яка могла померти від повільного задушення – звичайна резинка для грошей, вдягнута ще в цуценячому віці, вросла в шию, розрізала м’які тканини та пошкодила трахею, передає "Відомо”.

Коли тварина потрапила до ветеринарної клініки, господарі не захотіли лікувати – цікавилися лише ціною евтаназії. І лише завдяки волонтерам та небайдужим людям собака отримала шанс на життя.

У серпні до ветеринарної клініки "Центр +” принесли собаку з гнійною раною на шиї. За словами лікарки Сніжани Орел, тварина страждала від глибокого порізу м’яких тканин, який, імовірно, спричинила звичайна гумова стрічка.

"Коли ми почали огляд, побачили між шерстю зелену резиночку для грошей. Судячи з усього, її одягнули, коли собака була ще цуценям. Вона вросла в тіло, розрізала тканини, пошкодила трахею”, – розповіла Сніжана Орел, ветеринар.

Собаку принесла молода жінка, пояснивши, що 7 серпня виявила у тварини рану. Разом із родичами вона приїхала в клініку, де лікарі оцінили вартість першої хірургічної обробки у 3500 грн зі знижкою.

Після початку підготовки до операції власники передумали і відмовились від лікування, цікавилися лише ціною евтаназії – 600 грн.

"Уже почали голити шерсть, а нам кажуть: "Нічого не робіть, дорого". Ми зв’язалися з волонтеркою Наталією Тичинською, яка погодилась оплатити перший день лікування. Але господарі сіли в машину й поїхали. Ми витягнули резинку, зачистили гній, почали антибіотикотерапію. Наступного дня волонтери домовилися про операцію в іншій клініці. Тварині ушили трахею та м’які тканини”, - розповіла Сніжана.

Зараз собака живе у тієї самої дівчини, яка її привезла. Лікування й реабілітація тривали коштом волонтерів.

Цей випадок – не поодинокий. За словами Сніжани Орел, тварин часто приносять на евтаназію через агресивність, хвороби чи навіть через переїзд.

"Приносили кота, бо він кидався на тещу. Ми призначили терапію, і він півтора місяця був спокійний. Потім господарі вирішили усипити, бо "лікувати довго". Або ж кота чи собаку відмовляються забирати після лікування, навіть якщо воно вже оплачено частково”, – сказала лікарка.

У клініці був випадок, коли господарі залишили тримісячного лабрадора з парвовірусом. Спершу телефонували щодня, але коли дійшло до оплати, зникли. Собаку врешті прилаштували постійним клієнтам.

Часто люди торгуються за кожну гривню, навіть коли йдеться про життя.

"Якось принесли цуценя з кісткою в горлі. Лікування мало коштувати близько двох тисяч. Господар сказав, що має тільки тисячу. Ми погодилися, аби врятувати собаку, попросили хоча б купити ліки – і цього ніхто не зробив”, – додала ветеринарка.

Історії, які щодня чує Сніжана Орел, схожі між собою: байдужість, відсутність готовності витрачати гроші на лікування, спроби "позбутися" тварини, щойно вона стає проблемою.

Проте є й ті, хто, як волонтери та небайдужі люди, готові рятувати навіть у, здавалося б, безнадійних випадках.