Як у Павлограді врятували собаку з передової: історія Маркуса (ФОТО)

У Павлограді, в ветеринарній клініці ” Центр +” врятували життя собаці, якого привіз військовий із окупованої території, передає "Відомо”.

Героїнею цієї історії є Олександра Гуськова — лікар ветеринарної медицини, вона розповідає, що зараз часто доводиться лікувати тварин, привезених з нуля — з прифронтових або окупованих територій. Вони, як і люди, несуть на собі шрами війни.

"Буває, затримуємося допізна. Бо привозять ургентних пацієнтів — тих, хто не може чекати до ранку, іноді серед них — поранені військові собаки”, — каже лікарка.

Саме таким був Маркус — молодий собака, врятований з окупованої території. Його власник, військовослужбовець, підібрав пса як друга, як супутника. Та одного дня біля них розірвалася балістична ракета. Маркус отримав важкі травми — осколки, контузію, перфорацію барабанної перетинки.

"Він був пошматований уламками. Його привезли до нас зранку. Без черги. Таким пацієнтам не відмовляємо. Батько, його господар, плакав, просив врятувати. Для нього Маркус — не просто собака, а друг, дитина”, — згадує пані Олександра.

Тварину одразу ввели в седацію, промили й обробили рани, дістали великий уламок. Зупинили кровотечу, розпочали інфузійну терапію. У клініці Маркус провів майже місяць. Йому довелося видалити вушний прохід, але зовні він виглядає як і раніше — гарно, впевнено, по-доброму.

"Його лікували безкоштовно. Бо хлопцям і так тяжко. Усе купують за свої гроші — і ліки, і їжу. Ми не могли залишити Маркуса без допомоги”, — пояснила лікарка.

Після стабілізації собаку забрала до себе додому сама Олександра. Він був виснажений, брудний, з запахом пороху. Вона його викупала, вичісала, привела до тями. Каже, що собака поводився чемно, мов вихований джентльмен.

Через кілька днів господар перестав виходити на зв’язок. Лише пізніше виявилося: сам військовий потрапив до шпиталю з травмами. Щойно одужав — приїхав і забрав Маркуса. Зараз обидва разом. Обоє — вижили.

"Я вважаю, що в нього тепер усе добре. І я щаслива, що ми змогли йому допомогти”, — говорить пані Олександра.

Ця історія — не лише про собаку. Вона про людяність. Про те, що війна не вбила доброти. І про тих, хто щодня робить неможливе, не чекаючи подяк. Про ветеринарів, які рятують мовчазних героїв. І про собак, які стають братами по зброї.