Найстрашніше для "швидкої” не мороз і не блекаут: Радій Шевченко про роботу 103 на Дніпропетровщині

На фоні війни й евакуації поранених "103” щодня працює з великим навантаженням. Радій Шевченко, генеральний директор Дніпропетровського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, розповів "Відомо”, як змінюється робота "швидкої” взимку, чому бригади чекають дозволу ДСНС на місці прильоту та як організовується евакуація.

— Вже третій рік поспіль Україна зустрічає різдвяно-новорічні свята в стані повномасштабної війни. Чи змінилася структура викликів у святковий період 2026?

Ці новорічні свята не дуже відрізнялись від попередніх. Змінилось лише те, що заборонено використання піротехніки. Отже, не було травмування від застосування піротехнічних засобів. І в нічний час не було дорожньо-транспортних пригод, через комендантську годину. А так, типові для цього періоду ножові поранення в побуті, отруєння алкоголем і наркотиками, і відповідно люди в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння скоюють ДТП. Загострюються хронічні хвороби у людей на тлі вживання алкоголю та переїдання під час новорічних свят. Звичайна кількість викликів, десь від 1200 до 1500 викликів на добу, такою самою вона була і на Новорічні свята.

У нас нічого не змінилося, оскільки з воєнним станом відсутні вихідні. Наші бригади, це 160 бригад, працювали цілодобово. Адміністративний склад був на роботі о 8 ранку 1 січня. На щастя, блекаутів не було саме в Новорічну ніч, тому відпрацювали злагоджено.

— Під час знеструмлень, блекаутів чи планових відключень електрики, що найскладніше? Логістика, зв’язок, ліфти?

Найбільша проблема зі зв'язком, оскільки, по-перше, люди не можуть дзвонити на 103, аби викликати бригаду, і, відповідно, диспетчер не може передати на телефон бригади, інформацію про виклик та адресу.
Але ми справляємось. У нас працює 75 дизель генераторів є 17 старлінків, які забезпечують нам інтернет. Все необхідне - павербанки, безперебійники. Для нас не є критичною відсутність електроенергії, головне аби був зв’язок. Поки що, слава Богу, є.

— Погода цьогоріч балує справжньою зимою. Морози й ожеледиця: як це впливає на виклики і роботу бригад?

В холодні дні до 15 осіб звертаються за допомогою до служби швидкої медичної допомоги з причин переохолодження. Це кількість, яка взагалі не впливає на нашу статистику, враховуючи 1200-1500 викликів щодоби.

Безумовно збільшується час доїзду бригади. Але це суттєво не впливає на результати нашої роботи, оскільки з 1200 викликів ми, днями, шпиталізували всього 438 осіб, це менше 40 відсотків. Інші ж, хто викликає швидку допомогу, їх життю нічого не загрожує. Тому якщо ми приїдемо не за 20 хвилин, а за 30, то нічого критичного не станеться. Це поодинокі випадки, коли необхідно рятувати життя.

— Ви згадували, що "швидку” часто викликають на неекстрені випадки. Як це впливає на систему і чи потрібні на вашу думку зміни?

Ми розуміємо, що нами зловживають. Часто "швидку” викликають замість сімейного лікаря. І близько 10-11 відсотків саме хибних викликів. При тому, що кожен виїзд бригади вартує 3 тисячі гривень. Якщо все підсумувати десь сотня викликів на добу, де не потрібна була екстрена допомога. Це 300-400 тисяч гривень на вітер щодоби.

В розвинених країнах, випадок, який закінчується шпиталізацією, не сплачується. А там, де не було шпиталізації, то людина має заплатити за виїзд бригади. Наприклад в Америці це коштує від 700 до 1000 доларів.

Звісно зміни в системі нам потрібні, але трансформація має проходити у якісь спокійні часи, коли це не буде соціально болючим експериментом над народом. Але тільки гроші змусять людину не викликати швидку допомогу дарма. Хоча б виклики осіб у стані алкогольного сп’яніння, яких близько сотні на добу, мають оплачувати вони самі.

— Чи може "103” допомогти дистанційно без виїзду бригади?

"В нашому Центрі цілодобово чергує лікар-консультант. Ще є окремий пост фахівця, який розшифровує електрокардіограми. Крім того інколи компетенції фельдшера, який приймає виклик, достатньо, аби дати пораду і супроводжувати хворого. Всі наші диспетчери є фельдшерами. За минулий рік у нас проведено більше 80 тисяч консультацій. Десь четверту частину з них провів лікар-консультант.

— Ваш центр екстренної медицини займається евакуацією поранених військових ще з 2014 року. З якими труднощами стикаються бригади під час евакуацій?

З 2014 року бригадами Центру було перевезено понад 75 тисяч поранених. Ми здійснюємо перевезення поранених захисників з евакопунктів, які межують з лінією фронту, рятуюємо цивільних постраждалих внаслідок ворожих обстрілів на території області. Щодоби бригади виконують сотні перевезень з та до військових шпиталів, міжлікарняних транспортувань поранених на території області, міжрегіональних перевезень до лікарень сусідніх областей та столиці. Це наша найактуальніша на сьогоднішній день робота.

Найбільша складність, коли наші бригади їдуть, м’яко кажучи, не в дуже безпечну зону. У нас дуже тісна співпраця з військово-медичною службою, вони вивозять бійців на максимально безпечні території, а звідти вже ми. В цілях безпеки - постійно змінюємо маршрути, локації звідки ми забираємо бійців. Хоча сьогодні вже не виїжджаємо в близько сотні населених пунктів Дніпропетровщини. Але на евакуації інколи виїжджаємо й в інші області, де більш безпечно працювати.

— Для евакуації ви використовуєте не лише "швидкі”. Які рішення допомагають економити ресурси?

Зараз у нашого Центру є автобуси, які можуть перевезти 5-10 тяжких хворих. Це практично реанімобілі, розраховані на кілька людей у тяжкому стані, не тяжких можна перевезти вдвічі більше. На жаль, користуємося їм в основному для перевезення захисників і по території області, або ж можемо доставити у Київ.

Тобто один-два медика можуть везти одночасно кількох поранених. Тож не треба десять бригад, десять водіїв, десять автівок і так далі.
Тому це таке наше ноу-хау, але, я думаю, після війни теж знайдемо застосування цим автобусам.

— Всі екстрені служби зараз працюють на місцях "прильотів”. Хто ухвалює рішення, чи може бригада заходити в осередок надзвичайної ситуації?

Болюче для нас питання. Наразі в Україн воно практично нерегламентовано. Тож будемо робити свої так звані локальні протоколи для того, щоб категорично не лізти в осередок надзвичайної ситуації. За 2025 рік, наші бригади виїжджали на 575 надзвичайних ситуацій, на них було задіяно більше 1000 бригад. Це наші працівники, які потенційно ризикували життям.

Зараз на практиці це працює так - ми чекаємо на дозвіл від працівників Державної служби надзвичайної ситуації і тільки тоді можемо працювати на місці НС.
Але я планую видати розпорядження аби наші бригади знаходяться десь в 200-300 метрів від прильоту. А ДСНС виносили нам постраждалих. Адже працівники наших бригад, не мають відповідного соцпакету та державних гарантій, аби йти на такі ризики.

— І наостанок, поділіться, яка найболючіша точка Центру екстреної медицини Дніпропетровщини, на сьогодні?

Це кадровий дефіцит. І на це є кілька причин серед них низька заробітна платня. З початку війни кількість бригад на жаль, зменшилася, оскільки хтось змінив місце проживання (переїхав у більше безпечні регіони чи за кордон), понад сотню працівників мобілізовані для проходження військової служби, хтось звільнився за станом здоров’я чи за віком. Але служба виконує своє завдання - екстрена медична допомога мешканцям області надається, як і раніше.

Наразі ми працюємо і працюємо ефективно, виїжджаємо на всі 1200-1500 викликів щодоби і рятуємо людей.