"Поїхав в одному спортивному костюмі": історія переселенця, який з нуля відродив бізнес у Павлограді (ФОТО)

У центрі Павлограда працює магазин техніки. Тут завжди людно: хтось здає старий телефон на обмін, хтось вибирає новий, а хтось приходить просто запитати про ціну. За прилавком — Павло Андрійченко, переселенець із Волновахи, який пережив втрату всього бізнесу, але зумів почати спочатку, передає "Відомо".

Ще у 2014 році Павло навіть не думав про підприємництво. Він працював на залізниці, отримував скромну зарплату й шукав спосіб заробити більше. Випадок звів його з другом, який ремонтував телефони.

"Спершу я просто сидів на рецепції — писав квитанції, приймав телефони. А потім почав ремонтувати сам. Пам’ятаю, як придумав продавати вживані оригінальні акумулятори — це був мій перший бізнес", — згадав Андрійченко.

Згодом у Волновасі відкрився його перший магазин, з’явилися партнери в Маріуполі, техніка з Дубаю і навіть мрії про власне житло, все було добре.

"Я знав, що буде війна".

Усе зруйнувалося 24 лютого 2022 року. Магазини, товар, бізнес — усе залишилося в окупованих містах.

"Я виїхав у спортивному костюмі. Зі мною була сім’я, машина і кілька телефонів. Решта — там. Я ще 19 числа знав, що буде війна, але сподівався, що встигну щось забрати", — розповів Павло.

Родина опинилася на Закарпатті, потім у Мукачевому, де він працював у "Київстарі". Це були не легкі часи для Павла.

"Продавав чужі телефони, а паралельно свої, щоб вижити", — зізнався він.

У Луцьку Павло навіть відкрив магазин, але справи йшли важко.

"У Покровську мене знали ще з 2014-го".

У 2023-му він повернувся на схід, у Покровськ. Там бізнес почав оживати.

"Військові, поліція, місцеві — вони мене пам’ятали ще з 2014 року. Це дуже допомогло. Клієнти довіряли, і я швидко піднявся", — сказав підприємець.

Магазин у торговому центрі працював успішно, згодом відкрилися точки в Самарі та Добропіллі. Та раптово прийшло нове випробування — закриття торгового центру. У Павла також був магазин у Межовій, однак він нещодавно згорів.

Павлоград став ще одним стартом і останньою крапкою випробування.

"Я подумав: у Дніпрі таких, як я, сотні, а тут шансів більше. Але перші два тижні магазин стояв пустий — нікого. Думав, що даремно ризикнув", — розповів він.

Ситуацію врятувала реклама у місцевого блогера, тоді люди дізналися про магазин, і потік клієнтів зріс. Також постійні розіграші та зниження цін.

Зараз бізнес працює стабільно.

"У серпні ми продали понад 200 iPhone. Середній чек — 25–30 тисяч гривень. Для Павлограда це серйозно. І я задоволений, бо реально починав з нуля", — сказав Андрійченко.

"Я не зламався"

Павло визнає: втрати величезні — десятки тисяч доларів товару, магазини у Волновасі й Маріуполі, зруйноване рідне місто. Але головне, що лишилося — здатність почати заново.

"Я не зламався. Усе, що маю зараз, — це результат віри й роботи. Навіть у переселенця без капіталу є шанс. Головне — не боятися ризикувати", — підсумовав підприємець.