У Павлограді на березі Вовчої, просто біля набережної, є місце, повз яке неможливо пройти байдуже. Величезна бетонна стіна — не паркан і не огорожа, швидше технічна споруда, яка за останні рокиперетворилася на справжній полотно для самовираження. Її розмалювали десятки, а може й сотні рук — від графітистів до звичайних підлітків, що залишали на бетоні свої зізнання, думки чи просто настрій, передає "Відомо".
Тут кольори зливаються у хаос, але цей хаос — живий. Поруч із яскравими написами "Люблю тебе, Маринко!" можна побачити агресивні гасла, сатиричні малюнки, портрети тварин, символи, серця, абстракцію, а іноді просто дату чи ініціали. Усе це разом нагадує не паркан, а своєрідну бетонну хроніку міста — відбиток емоцій його мешканців.
Місцеві жартують, що ця стіна давно стала новою фотозоною Павлограда. Біля неї часто можна побачити підлітків із телефонами, що фотографуються на тлі кольорових написів.
Втім, думки містян розділилися. Одні кажуть — хай буде, це ж мистецтво, молодь хоч якось прикрашає сірий бетон. Інші обурюються: мовляв, серед малюнків багато нецензурних написів, а деякі зображення — сумнівної естетики.
Попри все, ця стіна вже стала частиною пейзажу Вовчої. Вона, як дзеркало, у якому відбивається Павлоград — з його радощами, злістю, ніжністю, протестом і любов’ю. Можливо, комусь це здається безладом, але саме з таких "безладів” складається жива міська культура.